опер
31оперізуючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до оперізувати. •• Опері/зуючий лиша/й мед. вірусне інфекційне захворювання людини і тварин, що проявляється у висипанні на шкірі пухирчиків, здебільшого на ділянці міжреберних нервів …
32оперённый — прич.; кр.ф. оперён, оперена/, рено/, рены/ …
33оперізувальний — а, е. Який що , кого небудь оперізує, призначений для цього …
34оперізування — я, с. Дія за знач. оперізувати …
35оперізувати — ую, уєш, недок., опереза/ти, режу/, ре/жеш, док., перех. 1) Надягати на кого небудь пояс чи обв язувати, обвивати когось чим небудь ніби поясом; підперізувати. || Обв язувати мотузком, стрічкою і т. ін. кого , що небудь. 2) Обвивати тіло (про… …
36оперіщений — а, е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до оперіщити …
37оперіщити — див. оперіщувати …
38оперіщувати — ую, уєш, недок., опері/щити, щу, щиш, док., перех., розм. З усієї сили вдаряти (перев. чим небудь гнучким) …
39оперённый — ён, ена оперённый, ён, ена …
40опер — м. разг. то же, что оперативник Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …